У січні 2023 року ми з Олею вирушили четвертий раз до Антарктиди. Четвертий раз відчули на собі стихію Протоки Дрейка туди і назад. Четвертий раз пройшли на яхті під вітрилами до найпівденнішого континенту Землі, як це робили першовідкривачі багато століть назад. Часто мене запитують, навіщо ви йдете в цей суворий край знову? Що там такого, через що маєте переносити такі важкі випробування тритижневою яхтовою експедицією до одного з найбільш негостинних місць планети? Якщо відповідати коротко, то Антарктида – це моє особисте, найпотужніше місце сили, і тому мене сюди тягне знову і знову. Тут я отримую заряд життєвої енергії на багато років вперед. У цьому місці ти розумієш, якою була планета кілька сотень років тому, а повертаючись з Антарктиди, бачиш, як стрімко змінюється все чого торкається людина. Крім цього, Антарктида – це найкрасивіше місце з тих, що я бачив, А бачив я вже дуууже багато всього на нашій блакитній кульці.
Майже рівно 250 років назад, 17 січня 1773 року, великий мореплавець Джеймс Кук перетнув Південне полярне коло своїм кораблем ""Резолюшн"". На честь цієї знаменної події ми поставили за мету нашої полярної яхтової експедиції дійти до точки 66 ° 33'44"" і перетнути її, чого раніше ще не робили експедиції Паганелей. Тому, щоб реалізувати наш задум, стандартний антарктичний маршрут був трохи змінений. Дуже багато залежало від погодних умов і льодової ситуації. Південніше від української полярної станції Вернадський нам кілька разів доводилося встрягати в дуже набиті льодом ділянки, і думки про те, щоб повернути назад, відвідували наші голови кілька разів. Проте Антарктичні боги були до нас прихильні, і ми змогли дійти до наміченого пункту, перетнути його, а деякі, особливо буйні паганельки, навіть там скупалися.
Звіт, який я додаю до цього тексту, містить фотокартки з описами подій, що відбувалися з нами. Читайте, коментуйте, діліться з іншими цією частинкою нашої прекрасної Планети, де немає воїн, немає людей, а живуть нелякані тварини та Снігова Королева.
Фото Андрія и Ольги Андрієвих